НЕОФИЦИАЛЬНЫЙ САЙТ ГРУППЫ РУБЛЬ
Главная Как все начиналось Фотогалерея Биографии участников Музыка Клипы Тексты песен Интервью Новости о "Рубле" О былом... Анонсы Книги Наши друзья Интересно знать

«Парк Горького» возз'єднався в Crocus City Hall

У концертному залі Crocus City Hall пройшов концерт, присвячений 25-річчю групи "Парк Горького".

У всьому, що робив "Парк Горького" на сцені під час свого ювілею, був відбиток неросійського якості. Неможливо було повірити в те, що команда, основний вокаліст якої сьогодні - улюбленець радіо "Шансон" і дворазовий лауреат премії ФСБ в області мистецтва Олександр Маршал - виглядає так, ніби тільки вчора повернувся із затяжної туру по США, причому з багажем, що складається не тільки з улюблених дівчатами балад, але і з найтяжчих ріффових бойовиків з не самим очевидним ритмом. У першій половині концерту було багато матеріалу з пізніх альбомів "Парку Горького" - "Stare" і "Protivofazza", записаних, коли мода на перебудову пройшла і групу за океаном забули. Якість цього матеріалу і сьогодні порівнянно з актуальними "фірмовими" записами - хоч сьогодні на розігрів до Soundgarden.

Ім'я співака Миколи Носкова, чий голос звучить на першій, найуспішнішою платівці групи, було вказано на афішах нарівні з іншими членами групи, але протягом концерту Олександр Маршал заспівав практично весь репертуар пана Носкова, включаючи такі важливі для "Парку Горького" речі, як "Hit Me With The News", кавер на The Who "My Generation" і розкішну баладу "Try To Find Me", яку група виконувала колись з дитячим хором на Іграх доброї волі. Олександр Маршал не тільки співав, але й ділився спогадами про колишні подвиги. Десь на початку концерту лауреат премії ФСБ згадав про те, що, коли музиканти вперше їхали в лімузині з аеропорту JFK і перед ними відкрився вид на хмарочоси Манхеттена, він сказав колезі Олексію Бєлову: "Я не хочу повертатися назад". Пізніше сам пан Бєлов урівноважив непатріотичний тон заслуженого артиста РФ, розповівши в передмові до пісні "California Promises" про те, як у Лос-Анджелесі вони зіткнулися зі "свободою від сумління" і зустріли багато "занепалих душ".

Дивлячись на те, як публіка реагувала на пісні "Парку Горького", коштувало задуматися про те, чому жодна з наших англомовних груп не підібралася до такого ступеня популярності. Причина - і в тому, наскільки майстерно Олексій Бєлов і його колеги складали пісні, і у виконавському рівні. Кінець 1980-х - початок 1990-х - час, коли, з одного боку, в телеефірі з'явилося місце для відеокліпів групи, а з іншого - співвітчизники стали нарешті "хоч опудалом, хоч тушкою" виїжджати за кордон і легко асоціювали себе з героєм пісні "Moscow Calling", що стала для Росії великим шлягером, ніж міжнародний хіт "Bang" з першого альбому. В Crocus виявилося, що тексти "Moscow Calling", "Two Candles", "Stranger", "Tell Me Why" за всі ці роки не вивітрилися з пам'яті. Багатьох в цьому залі легше було собі уявити на сольному концерті Олександра Маршала, але з'ясувалося, що подорослішали і явно успішні панове все ще в змозі оцінити клас "Парку Горького" і дружно підспівати по-англійськи.

Микола Носков вийшов всього на одну пісню - "Bang". Вийшов у насунутому на очі кепці, так що з верхніх рядів не було видно обличчя, а по закінченні номера не став зловживати поклонами і побіг за лаштунки. Сказати по честі, до цього моменту панове Маршал, Бєлов та їхні товариші публіці вже все довели, у тому числі здатність відмінно обійтися і без колишнього колеги, якому скоріше був до лиця статус спеціального гостя. Якщо після паузи, що тривала 12 років, "Парк Горького" всерйоз займеться реанімацією кар'єри, це може виглядати як російський варіант камбека The Eagles 1994 року, коли після півтора десятиліть сольної діяльності музиканти зібралися і знову стали комерційної машиною, сокрушающей конкурентів. Одну нову російськомовну пісню вони вже записали.

«Коммерсант»